-
1 morally
adv1) у моральному відношенні; морально2) доброчесно3) по суті, фактично; очевидно* * *adv2) морально3) високоморально, доброчесно4) по суті, фактично; імовірно -
2 morally
морально; у моральному відношенні; фактично, по суті- morally defective
- morally harmful conduct
- morally irreproachable
- morally sound -
3 ill-being
n1) неблагополучність2) поганий стан, нездоров'я* * *nнеблагополуччя (у матеріальному, фізичному або моральному відношенн) -
4 ill-being
nнеблагополуччя (у матеріальному, фізичному або моральному відношенн) -
5 morally
-
6 добро
ДОБРО - основна позитивна категорія моралі, що є повною протилежністю зла; відображає сукупний зміст вимог і цінностей моральної свідомості. За давніх часів розуміння Д. визначалося переважно уявленнями про міфологічно санкціоноване, узвичаєне, цінне або корисне для людського життя і діяльності. В цьому відношенні воно збігалося з поняттям блага; сліди такого збігу досі відчутні в європейських мовах. В античній філософії Д. теж зазвичай розглядається як синонім або різновид блага, хоча з часом набуває чіткішого концептуального окреслення. Так, у Платона змістом "божественних", або "більших" благ (які він протиставляє благам "меншим", тобто здоров'ю, красі, силі й багатству) слугують власне моральні чесноти людини А. ристотель, критикуючи платонівську ідею блага самого по собі, розвинув разом з тим класифікацію благ, релевантну з етичної точки зору (поділ благ на "поціновані", "схвалені" і "блага-можливості", а також на такі, що завжди або лише принагідно заслуговують на вибір). У стоїків об'єктом етичної рефлексії стає Д. як вільне дотримання чеснот автономним індивідом на засадах "правильного розуму". Християнська традиція розглядає Д. як втілення божественної волі, стан благої повноти й довершеності творіння Божого, адекватність людського Волевияву релігійно санкціонованій ієрархії цінностей. Секуляризація європейської культури в Новий час спричиняє дискредитацію теїстичного тлумачення Д. і редукцію останнього до раціоналістично осмисленої корисності (Сліноза, Гоббс, Мандевіль, Гельвецій, Гольбах, Бентам та ін.). Заперечуючи проти такої редукції, Кант визначає Д. як відповідність волевияву або вчинку людини апріорному моральному законові; Гегель тлумачить Д. як одне з загальних визначень абсолютного духа. Конкретне розуміння Д. в рамках тієї чи іншої філософсько-етичної концепції зазвичай обумовлювалося специфічною спрямованістю самої цієї концепції: так, існують спроби ототожнити Д. із щастям (евдемонізм), онтологічною досконалістю (перфекціонізм) тощо. Критику подібних "натуралістичних" підходів до визначення Д. дає з позицій етичного інтуїтивізму англ. філософ і етик Мур. В роботах Мура та його послідовників (Решдел, Леард, Бленшард та ін.) інтуїтивно осягнуте Д. постає кінцевою підставою для виведення усіх інших моральних категорій. Аксіологічно-інтуїтивістський підхід в дослідженні проблеми Д. на базі феноменологічного методу розвивають Шелер, Н. Гартман та ін. В умовах сучасного етичного плюралізму, диверсифікації ціннісних моделей різних соціальних груп зростає значення соціологічних і соціально-психологічних контекстів осмислення етичного Д. Водночас загострюється потреба в діалогічному, комунікативному осмисленні останнього крізь призму ідей відкритості, "діалогічної налаштованості", "зверненості до Іншого" (Бубер, Левінас та ін.). Як стрижньова ідея моральної свідомості, Д., подібно до істини і краси, очевидно не може здобутися на остаточне сутнісне визначення; сама невичерпність ідеї Д. налаштовує на нарощування нових вимірів етичної проблематики, відкриття нових обріїв морального освоєння світу. Разом з тим, ця ідея має бути артикульованою в суспільній свідомості достатнім чином, щоб уможливити людям розпізнавати конкретні ситуації вибору Д. і зла і знаходити правильні рішення. Поєднання сутнісної відкритості ідеї Д. з обґрунтуванням її життєво-практичного застосування "тут і тепер" - важливий напрям осмислення проблеми Д. в сучасній етиці.Т.Аболіна, В. Малахов
См. также в других словарях:
переростати — а/ю, а/єш, недок., перерости/, ту/, те/ш; мин. ч. перері/с, росла/, росло/; док. 1) перех. Ставати вищим за кого , що небудь, випереджати в рості, перевищувати висотою когось, щось. || неперех. Виростати, рости більше, ніж треба. 2) перех., перен … Український тлумачний словник
незайманий — а, е. 1) Який не втратив своєї принадності (про красу, вроду і т. ін.); свіжий. 2) Який не мав статевих зносин; цнотливий. 3) перен. Якому не властиві нечесні наміри і вчинки, чистий у моральному відношенні; правдивий, непорочний. || Пройнятий… … Український тлумачний словник
очищати — а/ю, а/єш і рідко очи/щувати, ую, уєш, недок., очи/стити, и/щу, и/стиш, док., перех. 1) Звільняючи від бруду, сміття і т. ін., робити чистим. || Звільняти кого , що небудь від різних сторонніх нашарувань. 2) Забирати звідкись усе зайве,… … Український тлумачний словник
очищатися — а/юся, а/єшся, недок., очи/ститися, очи/щуся, очи/стишся, док. 1) Очищати себе, знімати зі свого одягу бруд, пил і т. ін. Очиститися від реп яхів. 2) Звільнятися від чого небудь зайвого, непотрібного, стороннього (про простір, поверхню чого… … Український тлумачний словник
саморозкладатися — а/ється, недок. 1) Розкладатися, гнити зсередини. 2) Розпадатися на дрібні частини. 3) Розкладатися самочинно, найчастіше з вивільненням енергії, іноді з вибухом (про хімічні сполуки). 4) розм. Деградувати у моральному відношенні … Український тлумачний словник
спотворювати — юю, юєш, недок., спотво/рити, рю, риш, док., перех. 1) Надавати кому , чому небудь неприємного, непривабливого вигляду. || Позбавляючи природного вигляду, робити негарним, потворним (обличчя та його частини). 2) Робити непридатним для вжитку,… … Український тлумачний словник
рости — ту/, те/ш; мин. ч. ріс, росла/, росло/; недок. 1) Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися внаслідок життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.). || Ставати старшим, дорослішим, розвиватися (про дитя). || яким. Стаючи… … Український тлумачний словник